Україна
Більшість топових охоронних компаній України створені відставними співробітниками правоохоронних органів. Всупереч назві, до таких не належить «Шериф». У рубриці PRO говоримо з директором холдингу Дмитром Стрижовим. Випускник Суворовського училища та КПІ побудував бізнес, який дозволяє йому тепер ставити перед собою серйозні цілі в спорті.
Директор приватного охоронного підприємства, керівник федерації бойових мистецтв — в Україні з 1990-х років такі посади пишуть на візитках небезпечні люди. Дмитро, ви небезпечний?
Для ворогів, так. Тому що доводжу розпочате до кінця.
Але давайте почнемо спочатку. Як вийшло, що ви зайнялися охороною?
Після Суворовського училища та факультету управління підрозділами в військовому інституті я вчився на менеджера в Київській політехніці. Тоді став підробляти в охоронній компанії свого батька, пенсіонера СБУ. Впало в око, що цей бізнес у Києві був дозвіллям для дідусів-відставників з силових структур, які занудьгували на пенсії. Все будувалося на знайомствах: хтось з кимось десь служив. Та й зараз колишні керівники відділів ДСО очолюють 8 з 10 найбільших київських компаній, що надають послуги пультової охорони і мають від 7 груп реагування (таких компаній небагато).
З економічної теорії я знав, що на вільному ринку сервіс повинен перемагати особисті знайомства. Я відпросився у батька і пішов у самостійне плавання з трьома об’єктами та 12 охоронцями. Перший «Шериф» був створений у 2003 році. Ми почали будувати сервісний бізнес і за короткий час змогли перейти на зовсім інший рівень.
Без зв’язків з правоохоронцями доводиться складно. Потрібні нестандартні підходи, не можна приймати чужі правила. Наприклад, ми не входимо ні в яку з професійних федерацій. Тому що там сповідують недоторканність бази клієнтів і перехід до іншого постачальника охоронних послуг вважають особистою образою. «Як ти можеш забирати об’єкт у колеги ?!» Більшість операторів ринку вважають, що взятий колись об’єкт вони повинні охороняти вічно. Глибоко помиляються.
«Одна помилка може зіпсувати репутацію назавжди»
У чому специфіка охоронного бізнесу?
Ми, як юристи. Поки юрист виграє справи, він красень. Програв хоча б одну справу, все — юрист поганий! Так само і в охоронному бізнесі. Можеш 99 раз зробити все правильно, але однією помилкою зіпсувати репутацію назавжди.
Як з 2003 року, коли виник «Шериф», змінювався попит на охоронні послуги?
Починали ми з фізичної охорони — була популярна послуга зі значними обсягами ринку. За останні 5 років він жорстко скорочується. Головна видаткова частина — зарплати. Після підвищення мінімалки в Україні до 3 200 гривень охоронці більше отримувати не стануть, але за рахунок збільшення оподаткування зросте середній чек. Раніше по Києву година охорони коштувала 20−25 гривень, зараз хороша послуга не може коштувати дешевше 40.
Багато клієнтів не здатні оплачувати нові тарифи, але потреба в безпеці у них залишається. Тому зростає попит на технічні методи охорони: відеоспостереження, системи контролю доступу, охоронні та тривожні сигналізації. Чотири роки тому ми виходили на ринок пультової охорони, маючи одного клієнта. За перші три роки збиток склав 6 мільйонів гривень. Зате сьогодні у нас 6 000 об’єктів, що охороняються, плюс виїзди за сигналами на партнерські пульти.
Чи стають популярнішими бездротові системи безпеки?
Пам’ятаєте, був телефон з диском, потім клавішні мобільні телефони, потім iPhone. Так і бездротові системи — вони існували раніше, але зараз у мене асоціюються тільки з Ajax.
Одну з перших своїх систем Ajax «Шериф» встановив у мене вдома. Активно користуюся, і мені дуже подобається. Якщо забув поставити квартиру на сигналізацію, можна зробити це з машини або з іншого міста. Бачу, коли домашній персонал прийшов працювати і коли пішов, — в плані інформативності багато плюсів.
Управління на брелоку — дуже круто. Зараз, коли біля під’їзду вештаються сумнівні особи, можна йти з затиснутим брелоком у руці. Якщо потрібно, натиснув тривожну кнопку та чекаєш групу реагування. Тільки зробіть кнопку червоною. У нас брелоком користуються ще моя дружина, бабуся, няня. Людям за 50 важкувато розібратися.
«Моя мета на 2017-й рік — увійти в 1% кращих триатлетів-аматорів світу»
Що статистика спрацьовування сигналізацій може сказати про криміногенну ситуацію в Україні?
Чітко відчуваємо погіршення обстановки. Раніше проникнення на об’єкти під охороною були одиничними. Грабували сигаретні та вино-горілчані МАФи, де легко розбити скло, схопити товар і втекти. На жаль, зараз фіксуємо спроби крадіжок навіть у квартирах на сигналізації. Злодії не готуються: вибирають квартири на нижніх поверхах і лізуть. За 2016 рік ми мали чотири проникнення, коли злодії тільки всередині квартири зрозуміли, що спрацювала сигналізація.
Чи не хочете поборотися зі злочинністю на посаді в Міністерстві внутрішніх справ?
Якби хотів, то брав би участь у недавньому конкурсі на посаду голови Національної поліції. Але я поки не готовий. Чому? Моя мета на 2017 рік — увійти в 1% кращих триатлетів-аматорів світу у своїй віковій групі. Треба буде дуже багато тренуватися та брати участь у змаганнях. Це складно пов’язати з роботою в держапараті.
У тріатлоні ти спочатку пропливаєш 3800 метрів, потім їдеш 180 км на велосипеді, потім біжиш 42 км. Я поки подолав лише один етап серії змагань IRONMAN в Австрії. Відчуття на марафоні неможливо передати. Постійно борешся з самим собою, вмовляєш себе хоча б пішки дійти. Життя розділяється на «до старту» та «після старту». Що було «до», вже не має ніякого значення. Всі системи організму якісно очищаються, відчуваєш, ніби народився знову.
Людям, які займаються бізнесом, триатлон допомагає зосередитися. Я раніше був реактивним, дуже швидко приймав і намагався реалізувати рішення. Зайнявся тріатлоном, зрозумів, що життя — це біг на довгу дистанцію. Тому з рішеннями важливих питань я вже не поспішаю.
Як у вашому житті з’явився панкратіон? Скажімо прямо, не найвідоміший вид єдиноборств.
Це найдавніший спорт, насправді. Серед олімпійських чемпіонів з панкратіону був, наприклад, Піфагор. А мені товариш порадив дивитися турнір зі змішаних єдиноборств М1 Selection Ukraine. Там все досить швидко закінчувалося.
Невеликий розмін у стійці, переведення в партер, далі больовий або удушення. І після кожного бою оголошують переможців: «панкратіон!», «панкратіон!», «панкратіон!» Я спочатку подумав, що це якась нова українська боротьба.
Далі вдало склалися час і місце: президент Федерації панкратіону Києва звернувся за допомогою в проведенні змагань. Я подивився, що відбувається. Почав активно включатися в процеси. За два-три роки київська федерація з 8 місця в національному рейтингу перебралася до трійки лідерів. Тепер 20−25% збірної України — з Києва. Згодом мій внесок був відзначений, і мені запропонували увійти до виконкому національної федерації, де я зараз обіймаю посаду віце-президента.
Коли почалася АТО, в федерації почалося нове життя, тому що багато наших хлопців пішли служити в спецпідрозділи. Ключове завдання — щоб наші вихованці не поповнили криміналітет, а стали тими людьми, хто в потрібний момент зможе Батьківщину захистити.
Фотографії: Кріс Кулаковська | kulakovska.com
